Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року Справа № 922/2542/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кота О.В.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.09.2014у справі№ 922/2542/14 господарського суду Харківської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Златобанк"до1) приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський", 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий Урожай"простягнення 64 080 015, 08 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Модлінський Н.О., дов. від 19.02.2013

від відповідача-1: Косицька В.Ю., дов. від 20.10.2014

від відповідача-2: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року публічне акціонерне товариство "Златобанк" звернулося до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий Урожай" про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 165/12-KLMV від 09.07.2012 в розмірі 64 080 015, 08 грн., яка складається з:

- заборгованості за основним боргом в сумі 5 231 747, 59 доларів США, що еквівалентно 61 527 674, 55 грн. за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 18.06.2014,

- заборгованості за процентами в сумі 183 847, 69 доларів США, що еквівалентно 2 162 130, 46 грн. за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 18.06.2014,

- пені в сумі 385 210, 06 грн.,

- штрафу за неналежне виконання зобов'язань в сумі 5 000, 00 грн.

В обґрунтування вимог позивач послався на невиконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором № 165/12-KLMV від 09.07.2012 та відповідачем-2 зобов'язань за договором поруки 165/12-KLMV/Р-1 від 09.07.2012 щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.08.2014 (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ПАТ "Хлібзавод "Салтівський" та ТОВ "Торговий Дім "Золотий Урожай" на користь ПАТ "Златобанк" заборгованість за кредитним договором № 165/12-КLMV від 09.07.2012 в розмірі 64080015,08 гривень, яка складається з заборгованості за основним боргом в сумі 5231747,59 доларів США, що еквівалентно 61527674,55 грн. за офіційним обмінним курсом НБУ (11,760444) станом на 18.06.2014; заборгованості за процентами в сумі 183847,69 доларів США, що еквівалентно 2162130,46 грн. за офіційним обмінним курсом НБУ (11,760444) станом на 18.06.2014; пені в розмірі 385210,06 грн.; штрафу за неналежне виконання зобов'язань в розмірі 5000,00 грн. та суму судового збору в розмірі 73080,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю позовних вимог, оскільки, за висновком суду, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за кредитним договором № 165/12-КLMV від 09.07.2012 підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем-1.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 (колегія суддів у складі: Білоусова Я.О., - головуючий, Бородіна Л.І., Хачатрян В.С.) апеляційну скаргу ПАТ "Хлібзавод "Салтівський" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 05.08.2014 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Хлібзавод "Салтівський" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і неповне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 09.07.2012 між публічним акціонерним товариством "Златобанк" (кредитодавець, позивач) та приватним акціонерним товариством "Хлібзавод "Салтівський" (позичальник, відповідач-1) укладено кредитний договір № 165/12-КLMV, відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. якого кредитодавець зобов'язався в порядку та на умовах, встановлених цим кредитним договором та чинним законодавством України, надати позичальнику кредитні кошти у наступних валютах: у гривні та/або доларах США у формі відкриття відкличної кредитної лінії для поповнення обігових коштів, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим кредитним договором, - 5 000 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути кредит в повному обсязі, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

Відповідно до п.1.4. кредитного договору строк дії максимального ліміту за кредитною лінією складає 24 місяці. Кінцева дата повернення кредиту не пізніше 08.07.2014 включно.

Відповідно до п.1.4.1. кредитного договору позичальник зобов'язався здійснювати погашення заборгованості згідно наступного графіку зниження максимального ліміту: 01.04.2014 - 3750000,00 доларів США; 01.05.2014 - 2500000,00 доларів США; 01.06.2014 - 1250 000,00 доларів США; 08.07.2014 - залишок заборгованості.

Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.6. кредитного договору).

В подальшому між позивачем та першим відповідачем укладено декілька додаткових угод до кредитного договору.

Так, зокрема, 06.03.2013 між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору № 165/12-КLMV від 09.07.2012, згідно з якою сторони домовились про встановлення максимального ліміту заборгованості за кредитною лінією в сумі 5300000,00 доларів США.

30.04.2014 між позивачем та відповідачем-1 укладено договір про внесення змін до кредитного договору, зокрема до п. 1.4.1. кредитного договору, відповідно до якого, з урахування внесених до нього змін, позичальник зобов'язався здійснювати погашення заборгованості згідно з наступним графіком зниження максимального ліміту зниження максимального ліміту кредитної лінії: 01.06.2014 - 3 750 000, 00 доларів США.

07.05.2014 між сторонами укладено договір про внесення змін до кредитного договору, зокрема до п. 2.5., відповідно до якого сторони встановили терміни сплати позичальником процентів за користування кредитом:

- за період з 01.03.2014 по 31.03.2014 в сумі 30 819,07 доларів США не пізніше 30.05.2014,

- за період з 01.04.2014 по 30.04.2014 в сумі 58857,16 доларів США не пізніше 13.05.2014 та в подальшому сплачувати проценти за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.07.2012 між ПАТ "Златобанк" (кредитор, позивач) та ТОВ "Торговий Дім "Золотий Урожай" (поручитель, відповідач-2) укладено договір поруки №165/12-КLMV/P-1, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого поручитель поручився перед кредитором та зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником - приватним акціонерним товариством "Хлібзавод "Салтівський", своїх боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань. Поручитель та боржник відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком в такому ж обсязі, порядку та строки, що і боржник.

06.03.2013 між ПАТ "Златобанк", як кредитором, та ТОВ "ТД "Золотий Урожай", як поручителем, укладено договір №1 про внесення змін до договору поруки, згідно з яким п. 2.1.1 (а), п.2.2 договору поруки викладені у новій редакції, якою визначено розмір боргових зобов'язань, забезпечених порукою, в сумі 5300000,00 доларів США, тобто в розмірі максимального ліміту заборгованості за кредитним договором. Порукою забезпечені боргові зобов'язання в разі будь-якої зміни їх суми, відповідно до п.2.1 цього договору.

На виконання умов зазначеного кредитного договору банк свої зобов'язання щодо надання кредитних коштів за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредит в загальній сумі 5 231 747, 59 доларів США, про що свідчать наявні в матеріалах справи виписки по рахунках заборгованості та меморіальні ордери: №60601 від 11.07.2012, № 138444 від 27.08.2012, № 66851 від 07.03.2013, № 63731 від 05.04.2013.

Однак, як стверджує позивач, відповідач-1 свої зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом згідно графіку зниження максимального ліміту кредитної лінії не виконав, а зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитом виконав частково, у зв'язку з чим банком були вжиті заходи для добровільного погашення відповідачами заборгованості шляхом надіслання банком першому відповідачу листа-попередження № 168 від 11.04.2014 та листів-вимог № 180 від 18.04.2014 і № 217 від 16.05.2014, а також другому відповідачу листа-попередження № 169 від 11.04.2014 та листів-вимог № 181 від 18.04.2014 і № 216 від 16.05.2014.

Проте, відповідачі вимоги листів не задовольнили, заборгованість за кредитним договором № 165/12-KLMV від 09.07.2012 в добровільному порядку не сплатили, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду у даній справі.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями пунктів 1.5., 2.4., 2.5. кредитного договору встановлено розмір процентів за користування кредитом - 20, 0% річних за користування кредитними коштами у гривні та 13,5% річних за користування кредитними коштами у доларах США. Проценти за користування кредитом у гривні сплачуються у гривні, проценти за користування кредитом у доларах США сплачуються у доларах США. Проценти сплачуються за фактичний строк користування кредитом та за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з п.п. 1.2., 1.3. кредитного договору № 165/12-КLMV від 09.07.2012 в редакції додаткової угоди від 06.03.2013 кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у гривні та/або доларах США у формі відкриття відкличної кредитної лінії в межах визначеного цим кредитним договором максимального ліміту заборгованості, який становить 5 300000,00 доларів США.

На виконання взятих на себе договірних зобов'язань банк надав позичальнику кредит в загальній сумі 5 231 747, 59 доларів США (тобто в межах максимального ліміту кредитної лінії, встановленого кредитним договором), про що свідчать наявні в матеріалах справи виписки по рахунках заборгованості та меморіальні ордери: №60601 від 11.07.2012, № 138444 від 27.08.2012, № 66851 від 07.03.2013, № 63731 від 05.04.2013.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції не бере до уваги посилання відповідача на невизначеність суми та валюти виданих кредитних коштів, оскільки, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, зазначені посилання відповідача спростовуються матеріалами справи, зокрема вказаними меморіальними ордерами, відповідно до яких кредитні кошти були надані позивачем відповідачу саме в доларах США, що узгоджується з умовами кредитного договору, згідно яких позивач зобов'язався надати кредитні кошти не тільки у національній валюті, але і в іноземній валюті - доларах США.

Згідно п.п. 1.1., 1.4., 1.5. кредитного договору позичальник (відповідач) зобов'язався повернути отримані кредитні кошти шляхом погашення заборгованості згідно визначеного сторонами графіку зниження максимального ліміту кредитної лінії та сплатити проценти за користування кредитом. Строк дії максимального ліміту за кредитною лінією складає 24 місяці, а кінцева дата повернення кредиту не пізніше 08.07.2014 включно.

Договором від 30.04.2014 про внесення змін до кредитного договору № 165/12-КLMV від 09.07.2012 сторони внесли зміни до підпункту 1.4.1. пункту 1.4. кредитного договору щодо графіку зниження максимального ліміту заборгованості за кредитом, відповідно до якого максимально допустимий ліміт кредитної лінії зменшується з 01.04.2014 до 3 750 000, 00 доларів США, тобто відповідач зобов'язався до 01.04.2014 погасити заборгованість в сумі 1 481 747, 59 доларів США, яка є різницею між сумою кредиту, виданого банком позивачу, та максимальним лімітом кредитної лінії, встановленим кредитним договором в редакції від 30.04.2014 з 01.06.2014 (3 750 000, 00 грн.). При цьому, положення пунктів 1.4. та 3.4.3. кредитного договору щодо строку остаточного погашення кредиту - 08.07.2014 та відповідного обов'язку позичальника погасити кредит були залишені без змін.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 та ч.1 ст.530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на 01.04.2014 відповідач заборгованість за кредитом не погасив; відповідні докази виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 3.1.4. кредитного договору кредитодавець має право вимагати повернення у повному обсязі наданих кредитних коштів (в т.ч. дострокового повернення), сплати процентів за весь строк користування кредитними коштами та неустойки/штрафів (за їх наявності) в тому числі у випадку одноразового порушення позичальником будь-якого з боргових зобов'язань, в будь-якій їх частині, наявності/виникнення випадку невиконання умов кредитного договору.

Згідно з п.п. 3.4.3., 3.4.10., 5.4. позичальник зобов'язався повернути кредит в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені цим кредитним договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, в тому числі у випадку настання несприятливих обставин/подій, до яких віднесено і несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно з кредитним договором.

У зв'язку з невиконанням відповідачем-1 у встановлений кредитним договором строк, до 01.04.2014, умов договору щодо погашення максимального ліміту заборгованості позивач, як кредитодавець, звертався до відповідача-1 з листом-попередженням № 168 від 11.04.2014 та листами-вимогами № 180 від 18.04.2014, № 217 від 16.05.2014, в яких просив погасити існуючу заборгованість по кредитному договору № 165/12-КLMV від 09.07.2012. Крім того, позивач також звертався до відповідача-2, як поручителя за договором поруки № 165/12- КLMV/Р-1 від 09.07.2014, з листами № 169 від 11.04.2014, № 181 від 18.04.2014 та № 216 від 16.05.2014 про погашення боргових зобов'язань позичальника (відповідача-1) за кредитним договором № 165/12-КLMV від 09.07.2012.

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, станом на час звернення позивача з позовом у даній справі ні відповідач-1, як позичальник, ні відповідач-2, як поручитель, суму кредиту не повернули, а відсотки за користування кредитними коштами відповідач-1 сплатив лише частково - в розмірі 1 164 174,39 доларів США.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що внаслідок невиконання відповідачами своїх зобов'язань за кредитним договором та договором поруки щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користуванням у відповідачів перед позивачем виникла заборгованість за кредитом в сумі 5 231 747, 59 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.06.2014 (дата подання позовної заяви у даній справі) еквівалентно 64 080 015,08 грн., та по відсоткам за користування кредитними коштами в розмірі 183 847, 69 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.06.2014 еквівалентно 2 162 130, 46 грн. Доказів сплати відповідачами позивачу вказаних сум заборгованості по кредиту та відсотками за користування кредитом матеріали справи не містять.

Таким чином, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ПАТ "Златобанк", стягнувши солідарно з відповідачів заборгованість за кредитом та по процентах за користування кредитом з огляду на доведеність наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами факту неналежного виконання відповідачами зобов'язань за кредитним договором № 165/12-КLMV від 09.07.2012 та договором поруки № 165/12- КLMV/Р-1 від 09.07.2014.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.1. кредитного договору сторони передбачили, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Крім того, відповідно до п.4.3. кредитного договору у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим кредитним договором, визначених в п.3.4., позичальник сплачує кредитодавцю штраф у розмірі 5000,00 грн.

Врахувавши викладене та встановивши факт порушення відповідачем-1 зобов'язань з повернення кредиту і процентів за користування кредитом згідно кредитного договору № 165/12-КLMV від 09.07.2012, а також факт порушення відповідачем-2 договору поруки № 165/12- КLMV/Р-1 від 09.07.2014, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу є обґрунтованими.

Місцевий господарський суд, перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку сум пені та штрафу, дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, що заявлені до стягнення суми пені та штрафу визначені позивачем вірно, у зв'язку з чим правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів вказаних сум.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права при її прийнятті не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 у справі № 922/2542/14 - без змін.

Головуючий О. Кот

Судді Н. Кочерова

В. Саранюк